Завдяки 36 трофеям Мірча Луческу став другим найбільш титулованим футбольним тренером світу. У минулому професійний гравець, він тренував різні команди в Румунії, Італії, Туреччині, Україні та росії. Докладніше про футбольну зірку читайте далі на ibucharest.com.
Ігрова кар’єра
Мірча Луческу народився 29 липня 1945 року в Бухаресті. Його сім’я жила дуже бідно. Мірча часто ходив влітку босий, оскільки взуття було предметом розкоші, а іграшки створював для себе сам. Вільний час хлопець проводив за грою у футбол разом із братами.
У Бухарестському університеті Луческу вивчав зовнішню торгівлю. Він не прогулював заняття та часто жертвував спортивними тренуваннями заради навчання. Мірча планував побудувати кар’єру в посольствах або державних компаніях із зовнішньої торгівлі. У той час румунську продукцію продавали цілі компанії, а не безпосередньо фабрики.
Скаути бухарестського «Динамо» помітили талант хлопця під час студентських змагань. Показавши непоганий результат на полі, Луческу отримав запрошення стати учасником цієї команди. У двох сезонах із його участю «Динамо» ставало чемпіоном Румунії. У 1965 році Луческу орендував футбольний клуб другого дивізіону «Штіїнца». За два сезони футболіст взяв участь у 39 іграх і забив 12 голів.
У листопаді 1966 року Луческу приєднався до Збірної Румунії з футболу. Тоді він зіграв проти Швейцарії у відбірковому матчі Євро-1968. Крім того, у подальших роках футболіст змагався в складі збірної проти інших країн. У сезоні 1968/69 Мірча вже був основним гравцем «Динамо» та здобув статус найкращого гравця Румунії 1969 року. Він змагався за бухарестське «Динамо» до 1977-го, виборовши з командою кілька чемпіонських титулів.
Свої найкращі результати за кар’єру гравця Луческу продемонстрував у сезоні 1972/73, коли забив 12 голів за 28 матчів. Останні роки як футболіст та водночас тренер Луческу грав за клуб «Корвінул». Символічну прощальну гру за бухарестське «Динамо» на той час 45-річний Мірча провів у травні 1990 року, бувши вже тренером «динамівців». Тоді Луческу став найстаршим футболістом, який брав участь у вищому дивізіоні Румунії.
Тренерська діяльність
У 1981 році Луческу призначили головним тренером румунської збірної. У відбірковій групі до Євро-1984 румуни вперше в історії потрапили на європейський чемпіонат. Саме тоді в збірній дебютував Георге Хаджі –найкращий румунський футболіст ХХ століття. Після перемоги над Австрією у першому матчі кваліфікації на Євро-1988 Луческу залишив посаду тренера румунської збірної. Загалом Мірча очолив 59 матчів, у яких змагалася збірна.
Влітку 1985 року Мірча Луческу став головним тренером бухарестського «Динамо». Свій перший тренерський трофей – Кубок Румунії – він виборов уже після першого сезону. Коли завершився вдалий сезон 1989/90, Луческу залишив «Динамо».
Наступні 6 років румун провів в Італії, де в різні роки очолював футбольні клуби «Піза», «Брешія» та «Реджана 1919». Команди не здобули значних перемог під керівництвом Луческу. Після невеликої перерви Мірча вирішив повернутися до рідного Бухареста, де в 1997 році почав керувати «Рапідом». Під час першого сезону завдяки Луческу команда виграла свій перший трофей за 23 роки, завоювавши Кубок Румунії. Попри певні досягнення, Луческу подав у відставку в кінці сезону.
У 1998 році румун замінив на посаді головного тренера 60-річного Луїджі Сімоні в міланському клубі «Інтернаціонале». Це призначення зумовило хвилю обговорень. Річ у тім, що Луческу замінив Сімоні в той же день, коли Луїджі визнали найкращим тренером Серії А. Офіційна причина несподіваного звільнення Сімоні – неяскрава манера гри «Інтернаціонале».
Хоча під керівництвом Луческу результати ігор команди бажали кращого, видовищний стиль не помітити було складно. Утім, у команді були дисциплінарні проблеми. Луческу звільнив португальця Паулу Соузу, який заявив журналістам, що гравці не знають, як треба грати. Через кілька днів після звільнення Соузи «Інтернаціонале» програло «Сампдорії», і тренер подав у відставку.
Через 10 днів після звільнення з «Інтернаціонале» Луческу повернувся в бухарестський «Рапід». Йому вдалося приголомшливо закінчити чемпіонат і привести команду до другого чемпіонського титулу в історії. Влітку 2000-го тренер успішно очолив турецький «Галатасарай». Вже через тиждень клуб виграв Суперкубок Європи. Хороші результати команда демонструвала до осені 2000 року, коли клуб вийшов до другого раунду Ліги чемпіонів. Після чемпіонського сезону «Галатасарай» звільнив Луческу, повернувши колишнього тренера. Тоді Мірча очолив конкурента «Галатасарая» – турецький клуб «Бешикташ».
З 2004 по 2016 рік Луческу очолював український клуб «Шахтар» із Донецька. Завдяки йому клуб переміг на 8 чемпіонатах України, виборов 6 національних кубків і 7 національних суперкубків. Саме тоді «Шахтар» витіснив київське «Динамо» з позиції лідера українського футболу. Під його керівництвом «Шахтар» також виграв Кубок УЄФА.
У 2016–2017 роках Луческу співпрацював із російським «Зенітом». Упродовж наступних двох років тренер очолював збірну Туреччини. Під його керівництвом збірна взяла участь у першому розіграші Ліги націй УЄФА 2018/19. Утім, турки зазнали поразки.
У липні 2020 року Мірча став тренером суперника українського «Шахтаря» – клубу «Динамо». Вже через 4 дні Луческу вирішив залишити цю посаду через ворожість до нього вболівальників клубу. Проте після втручання президента Ігоря Суркіса тренер передумав і залишився. Румун привів команду до перемоги в Суперкубку України у 2020 році. Зрештою, «Динамо» знову стало лідером українського футболу, витіснивши «Шахтар». Під керівництвом Луческу клуб також виборов Кубок України. Він єдиний в історії тренер, який вигравав український чемпіонат та кубок і з «Шахтарем», і з «Динамо».
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Луческу допоміг перевезти сім’ї своїх гравців у безпечне місце. У двох автобусах з України виїхали дружини, батьки й діти футболістів – загалом понад 80 осіб. У листопаді 2023 року Луческу подав у відставку з посади тренера.
Особисте життя
У студентські роки Мірча Луческу познайомився зі своєю дружиною Нелі, яка має українське коріння. Вони одружилися за прискореною процедурою: відразу після пар в університеті побігли в РАЦС, де узаконили стосунки. Їхній син також став футболістом і тренером.
Мірча Луческу – благодійник і філантроп. У Донецьку разом зі своїми гравцями він відкрив два дитячі будинки сімейного типу. Крім того, тренер допомагав лікарням, купуючи обладнання для кардіологічних та онкологічних відділень.
Луческу, попри великі статки, абсолютно байдужий до будь-яких предметів розкоші. Єдина його пристрасть – годинники. Вільний час футболіст любить проводити за читанням, особливо за італійськими книгами та різними мемуарами. Ще одне захоплення Мірчі – живопис. У його будинку є велика колекція картин XVI століття.
Участь у ДТП
У січні 2012 рок Мірча Луческу став учасником ДТП в Бухаресті. Зокрема, його автомобіль в’їхав у трамвай. Тренер зламав кілька ребер і отримав рвану рану легені. Він пролежав у лікарні понад пів місяця. Румунська прокуратура порушила кримінальну справу проти Луческу через створення умов для масової аварії і завдання шкоди здоров’ю третім особам.