Ніколае Сіміонеску – видатний румунський дослідник серцево-судинних патологій

Ніколае Сіміонеску зробив вагомий внесок у розвиток румунської медицини.

За роки кар’єри лікар провів важливі дослідження в галузі клітинної біології та створив осередок професійного розвитку для молодих вчених країни. Далі на ibucharest.com.

Біографія

Ніколае Сіміонеску народився 27 червня 1926 року у Бухаресті.

У шкільні роки хлопець остаточно вирішив пов’язати своє життя з медициною. Закінчивши середню освіту, юнак вступив до Бухарестського університету, де навчався лікарської справи. Тоді Ніколае ще не здогадувався, що затримається в установі на довгі роки. З другого курсу юнак почав працювати в університеті. Спочатку його взяли на посаду молодшого асистента викладача. За кілька років чоловіка призначили завідувачем кафедри. У 1966 році Сіміонеску захистив докторську дисертацію.

Наступні кілька років молодий лікар працював у галузі хірургії, удосконалюючи власні навички.

Незважаючи на щільний робочий графік, Ніколае влаштував особисте життя. Чоловік одружився з колегою на ім’я Майя. Подальшу діяльність подружжя розвивало разом.

У 1970 році медики ухвалили рішення стосовно тимчасового переїзду до Америки для того, щоб набути дослідницького досвіду. Протягом 4 років подружжя плідно працювало в кількох закордонних університетах.

Наукові досягнення

У 1974 році Ніколае та Майя Сіміонеску повернулися до Бухареста з метою розвитку у країні клітинної та молекулярної біології. Лікарі досліджували патології серцево-судинної системи та механізми виникнення атеросклерозу. Паралельно Ніколае був активним учасником міжнародних конгресів, а також відвідав багато вишів Європи, Америки та Азії з метою проведення лекцій для студентів. Крім цього, лікар регулярно публікувався в наукових журналах Бухареста та брав участь у плануванні дослідницьких програм з експериментальної ендокринології.

За внесок у розвиток медицини Ніколае Сіміонеску здобув чимало нагород, зокрема міжнародних:

Премію Георге Марінеску від Румунської академії медичних наук;
Медалі від Токійського товариства медичних наук, Міжнародної академії патологій, Болонського університету та Університету Арістотеля;
Міжнародну наукову відзнаку «Pfizer Fellowship», яка передбачала фінансову підтримку наукових досліджень та можливість співпраці з Клінічним дослідницьким інститутом Монреаля.

На початку 1990-х років Ніколае Сіміонеску посів керівну посаду у Румунській академії наук.

Спадщина

У 1979 році подружжя Сіміонеску заснувало у Бухаресті Інститут клітинної біології та патології. За 10 років роботи заклад увійшов до складу міжнародної мережі з молекулярної та клітинної біології ЮНЕСКО. У 2000 році інститут було обрано Центром досконалості європейської спільноти (програма підтримки провідних наукових установ від ЄС).

Основна місія закладу – це виявлення біохімічних змін у серці та судинах, що призводять до таких захворювань, як атеросклероз, цукровий діабет, ожиріння та метаболічний синдром. А також профілактика, діагностика та лікування подібних патологічних станів.

Після смерті Ніколае Сіміонеску його справу продовжила дружина. Майя керує інститутом, який було засновано разом із чоловіком. Також жінка обіймає посаду віцепрезидентки Румунської академії та бере активну участь у науковій діяльності країни.

За роки життя Ніколае Сіміонеску створив спільноту науковців, які перейняли досвід чоловіка та продовжують дослідницьку діяльність у галузі кардіології та клітинної біології.

Спадщина Сіміонеску не лише зміцнила міжнародний авторитет румунської медицини, а й стала прикладом поєднання науки, освіти та інноваційного підходу. Діяльність багатьох молодих дослідників ґрунтується на наукових роботах Ніколае.