Іон Кантакузіно – засновник імунології та експериментальної патології у Румунії. Він зробив великий внесок у науку країни. Кантакузіно народився та працював у Бухаресті. Кантакузіно був професором університету та членом Румунської академії наук. Вчений здобув освіту у Парижі, де навчався на трьох факультетах одночасно: на факультеті природничих наук, факультеті філософії та медичному факультеті. В цій статті ми розкажемо про історію життя та кар’єри великого румунського вченого. Більше на ibucharest.com.
Історія життя
Іон Кантакузіно народився 25 листопада 1863 року у Бухаресті. У 1895 році він отримав звання доктора медицини, захистивши дисертацію за темою: «Дослідження способу знищення холерного вібріона в організмі». Після закінчення навчання Іон працював асистентом Іллі Мечнікова в Інституті Пастера у Парижі. Він займався питаннями імунних механізмів у організмі людини.
Повернувшись до Румунії, Кантакузіно був назначений професором експериментальної медицини на медичному факультеті у Бухаресті, а також генеральним директором Румунської служби охорони здоров’я. Кантакузіно займався науковою діяльністю, про яку можна почитати у таких журналах, як «Archives roumaines de pathologie expérimentale et de microbiologie», або «Annales de Biologie». Ці журнали також були засновані ним.
Наукова діяльність Кантакузіно
Кантакузіно заснував перші румунські лабораторії бактеріології та гігієни, які у 1904 році почали готувати протистрептококову та протидизентерійну сироватки. Кантакузіно став відомим як проповідник правил гігієни. Він особисто відвідував хворих та контролював їх санітарні умови.
Кантакузіно закликав співвітчизників дотримуватися західних стандартів системи громадського здоров’я. Деякі з принципів, які він впровадив у систему охорони здоров’я, можна знайти у законодавстві й сьогодні. Саме Кантакузіно був автором санітарного закону 1910 року. Цей закон стосувався положень щодо відбору лікарів за конкурсом і їх остаточного призначення лише після певного періоду стажування. Також закон стосувався підвищення заробітної плати працівників, запровадження пенсій для медичного персоналу та запровадження певних правил гігієни у школах.
Кантакузіно багато займався питаннями холерного вібріона та протихолерної вакцинації. Також вчений займався імунізацією проти дизентерії та червоного тифу, етіології та патології скарлатини. У 1896 році вчений почав публікувати роботи про фагоцитарні системи та функції у тваринному світі. Також він почав вивчати роль електрофізіологічних явищ в імунних системах організмів. Вчений розробив протихолерну вакцинацію, яка називається «методом Кантакузіно». Цей метод досі використовується в країнах, де бувають випадки холери.
Роль Кантакузіно у Першій світовій війні
Завдяки Кантакузіно Румунія стала другою у світі країною (після Франції), в якій запровадили вакцину БЦЖ (вакцина проти туберкульозу). Кантакузіно організував кампанії активної боротьби з епідемією екзантемного тифу, холери та малярії під час Першої світової війни. Фактично у 1913 році він врятував румунську армію від справжньої катастрофи. У 1913 році румунські війська вторглися у Болгарію, де серед румунських військ спалахнула епідемія холери. Кантакузіно обмежив кількість людських втрат завдяки своїй вакцині.
Кантакузіно був дійсним членом Румунської академії наук з 1925 року, був членом Комітету гігієни Ліги Націй, товариств біології, екзотичної патології та Паризької академії наук. Різні університети надали йому звання почесного доктора Ліона, Афін, Бордо, Брюсселя та Монпельє.
Чим ще займався Кантакузіно?
Вчений захоплювався музикою та співав для своєї родини. Кантакузіно часто відвідував концерти та був близьким другом композитора Іонеля Перлеа, директора Румунської опери. Також Кантакузіно колекціонував гравюри та мав найбільшу колекцію у країні.
Смерть Кантакузіно
Іон Кантакузіно помер 14 січня 1934 року у своїй резиденції на площі Лаговари. Йому було 71 років. Звістка про його смерть викликала біль у медичному світі та міжвоєнному румунському суспільстві. Уряд запланував організацію його похорон, але останнім бажанням Кантакузіно було відправити призначені для цих заходів кошти товариству профілактики туберкульозу. Тих, хто хотів принести квіти або вінки, також попросили не купляти їх, а пожертвувати ці кошти товариству. Поминальна служба відбувалася у залі медичного факультету. На службі філармонічний оркестр виконував арію з опери «Зігфрід» Ріхарда Вагнера.
Могила Кантакузіно знаходиться у будівлі Інституту сироваток і вакцин, який він створив і яким керував.
Отже, Кантакузіно був дійсно великим румунським вченим. Навіть після смерті його благородна діяльність продовжила існувати. Завдяки його дослідженням від страшних вірусних захворювань вдалося врятувати мільйони людей. У нього було багато послідовників та просто пацієнтів, які були йому вдячні. Кантакузіно зробив неймовірно великий внесок у науку Румунії та світу.
Джерела: wellcomecollection.org, rciusa.info, rador.ro