Завдяки румунському вченому Ніколае Паулеску сьогодні люди, які страждають на діабет, можуть контролювати цю страшну хворобу, тримаючи її під контролем. Ніколае Паулеску відкрив інсулін, який він спочатку назвав панкреїном. Медичну освіту та першу практичну роботу він отримав у Франції. Учений навчався в Парижі, де здобув ступінь доктора медицини, потім почав практикувати в Notre Dame de Perpetuel Secours. Через три роки після цього, він повертається в Бухарест, де засновує кафедру фізіології медичного факультету, якою керує до кінця свого життя. Більш докладно про його життя читайте на ibucharest.com
Щасливе дитинство
Ніколае Паулеску народився в 1869 році в Бухаресті в аристократичній родині. Його сім’я була добре відома у своїй громаді. Батько, Костянтин Паулеску, був поважним купцем у Бухаресті. Він представляв купецьку гільдію в румунському парламенті в 1885 році. Саме батько прищепив своїм дітям почуття відповідальності, пунктуальності та честі. Крім того, він передав їм любов до класичної музики, опери та балету. Сам він отримав усе це під час своїх мандрів Європою, а саме Віднем, Парижем тощо. До слова, доньки Костянтина Паулеску, Олена та Константа, навчались у Бухарестській консерваторії й успішно її закінчили. Стосовно ж Ніколае Паулеску, то, хоча він більш відомий своєю медичною кар’єрою, його друзі та родина часто насолоджувалися його вокалом, грою на фортепіано чи органі. Він полюбляв виконувати в сімейному колі партії з опер відомих композиторів того часу: Гуно, Верді, Массне, Берліоза або Пуччіні.
У дитинстві вчителі та родина характеризували юного Ніколае як слухняного хлопчика, делікатного та м’якого, з особливою схильністю до медитації. Водночас усі говорили про те, що він має особливість та прихильність до запам’ятовування, аналізу та синтезу. Хай там як, та початкову школу Ніколае закінчив з відзнакою за старанність у музиці та добру поведінку.
Вишукана освіта
Далі, з огляду на походження, освіта Ніколає супроводжувалась видатними особистостями, професорами, які були кращими у своїй галузі. Після закінчення середньої школи в 1888 році він вступає до відомого Паризького медичного університету. Тут йому, справді, дуже подобалось. Адже він мав надзвичайну можливість вивчати медицину, навчаючись у найвідоміших медичних діячів того часу. До прикладу, анатомію йому викладав Луї Фарабефом, гістологію Мастіас Дювал, органічну хімію Арман Готьє. Але найбільший вплив на юнака мав Етьєн Лансеро, його професор анатомопатології. Етьєна Лансеро, вважають засновником сучасної фізіології.
Потім був період медичної практики. В 1891 році Ніколае Паулеску стає екстерном у лікарні Hotel Dieu і продовжує співпрацю зі своїм наставником, професором Етьєном Лансеро. Він навчив свого підопічного важливості дисципліни та ретельного підходу до медичної та наукової діяльності. А вже через кілька років екстернатури, сам Паулеску вражає наставника своїми знаннями. З вдячності за всю його роботу професор Лансеро допомагає юнаку влаштуватись на службу в лікарню Notre Dame de Perpetuel Secours, де сам працює головним лікарем. А в 1897 році, коли Паулеску здобув ступінь доктора, він призначив його своїм заступником.
Повернення в Бухарест
У 1900 році, мотивований своїми патріотичними та релігійними принципами та тугою за Батьківщиною, він повертається до Румунії, бажаючи взяти активну участь у національній реформі системи освіти, медицини та досліджень. У Франції він отримав звання офіцера Французької академії та орден Академічних пальм. Ще більш вражаючим є той факт, що лікарня Notre Dame de Perpetuel Secours щороку протягом 40 років пропонуватиме дві посади стажистів для румунських студентів, рекомендованих безпосередньо Ніколае Паулеску. Така ситуація триватиме, навіть після його смерті, і це стане доброю традицією. На жаль, вона закінчиться в 1940 році через Другу світову війну.
Наукова кар’єра Ніколае Паулеску як ендокринолога досягла свого піка з відкриттям інсуліну. У 1916 році Паулеску виявив у підшлунковій залозі активний антидіабетичний продукт. Ця речовина, яку він назвав панкреїном, якраз і була сучасним інсуліном. Учений ввів її собаці з діабетом і почав за нею спостерігати. У результаті був виявлений нормалізуючий ефект рівня цукру в крові у тварини. Але в цей час тривала Перша світова війна, а тому дослідницька робота була припинена. Та вчений відновив роботу одразу після закінчення війни. Про результати досліджень Ніколае Паулеску пише в статті «Recherche sur le rôle du pancréas dans l’assimillation nutritive», опублікованій у журналі «Archives Internationales de Physiologie» 31 серпня 1921 року. Таким чином він заявив права на метод виготовлення препарату.
Але в 1923 році Нобелівську премію за відкриття інсуліну отримали Фредерік Бантінг і Джон Маклеод. Вони були перші, хто ввів препарат хворій людині. Це був хлопчик, на ім’я Леонард Томпсон. Результат можна було порівняти з дивом. Новина про таку несправедливість, погіршила стан здоров’я Паулеску. Нині в Румунії саме свого земляка вважають першовідкривачем інсуліну.