Румунський інженер Аурел Персу був конструктором першого у світі автомобіля з аеродинамічним профілем. Його колеса були вбудовані в кузов. Автомобіль був виготовлений в 1923 році, а ще через рік у 1924 році, його запатентували в Німеччині. Більш детально про історію життя винахідника читайте на ibucharest.com.
Від помпи до автомобіля
Аурел Персу народився в 1890 в Бухаресті. Його сім’я була заможною, наближеною до королівської родини. Тому освіту юний Аурел почав здобувати в середній школі Георге Лазара, в столиці Румунії. Після її закінчення юнак поїхав до Німеччини, де вступив до Вищої технічної школи в Шарлоттенбурзі. Тут він у 1913 році закінчив механічний факультет.
У 1914 році він був нагороджений медаллю Міністерства громадської освіти Німеччини за дослідження в області поведінки кораблів у відкритому космосі. Після початку Першої світової війни Аурел Персу обійняв посаду начальника моторизованих автомобільних військ. Після закінчення війни зайнявся винахідництвом. Йому приписують розробку і впровадження проєкту помпи, яка дозволяла транспортувати нафту по трубопроводах на великі відстані. До того ж у цей час Персу відкрив принцип подвійності сил. Крім того, саме в міжвоєнний період інженер-конструктор заклав основи спортивної моторної групи, еквівалента сьогоднішніх перегонів на картингу. Пізніше Аурел Персу згадував, що насправді ці перегони були досить неординарними, адже час від часу автівки ламалися і, як же було смішно, коли перегонові машини обганяв кінний екіпаж.
Але всесвітньо відомим інженером-конструктором, Аурел Персу став після того, як винайшов спеціальний автомобіль, особливістю якого було те, що його чотири колеса були встановлені всередину профілю. Заявка на патент була подана 13 листопада 1922 року. А сам патент винахідник отримав у Німеччині 19 вересня 1924 року.
Після багатьох розрахунків і лабораторних експериментів він дійшов висновку, що ідеальна форма автомобіля чи будь-якого транспортного засобу в русі — це форма падаючої краплі води. На думку винахідника, вона має ідеальну аеродинамічну форму. Завдяки цьому, він досяг аеродинамічного коефіцієнта 0,22. Для розуміння, такого показника важко досягти, навіть у наш час. За цим принципом Аурел Персу побудував свій автомобіль у 1922–1924 роках на власні кошти в Німеччині.
Автомобіль мрії
Кузов був виготовлений у різних майстернях Берліна. Автомобіль був оснащений колодковими гальмами, які діяли на задні колеса. Через малу відстань між задніми колесами, винахідник відмовився від диференціала в трансмісії. В авто був використаний тип двигуна AG f Automobilbau Berlin. Це був двигун внутрішнього згоряння, він мав іскрове запалювання, 4-рядні циліндри, його потужність була 6/20 кінських сил, він мав робочий об’єм 1400 см3. Коробка передач на автівці була від того ж виробника, що і двигун. Аурел Персу особисто випробував автомобіль, а необхідні модифікації вносилися на ходу. Ті, хто керував ним, були вражені легкістю, з якою все це робилося.
Саме цей автомобіль Аурел Персу привіз до Румунії, проїхавши на ньому понад 120 000 кілометрів. При цьому його максимальна швидкість складала близько 80 кілометрів на годину. Попри відсутність диференціала, він міг проходити дуже круті повороти зі швидкістю майже 60 кілометрів на годину в повній безпеці. Пізніше, в 1969 році, інженер-конструктор віддав машину Національному технічному музею «Димитрія Леоніда». Що цікаво, вона була на ходу й могла самостійно їздити. Що правда, після цього цей оригінальний прототип більше так і не працював, до того ж у нього був пошкоджений кузов. За різними даними на момент свого встановлення на «прикол» у музеї автівка мала, за одними даними 120 тисяч кілометрів пробігу, за іншими 150 тисяч.
Відмова американським автогігантам
Ще один цікавий факт. Даний автомобіль ніколи не випускався серійно. При тому, всесвітньо відомі американські заводи «Ford» і «General Motors» подали заявку на купівлю патенту, але без гарантії його масового виробництва. Це не сподобалось винахіднику і він відмовився від заманливої пропозиції.
У певному сенсі бухарестський інженер був авангардистом. Адже Аурел Персу неодноразово заявляв, що своїм винаходом він мав на меті зменшити споживання нафти та забруднення довкілля. Як відомо, такі цілі, стали популярними та обов’язковими лише через кілька десятиліть, з огляду на кліматичні зміни на планеті.
Після повернення з Німеччини Аурел Персу побудував академічну кар’єру в Румунії. Він став викладачем Політехнічної школи, а в 1938 році обійняв посаду директора авіазаводу IAR Braşov.
Що стосується автомобіля, то він знаходився в музеї в плачевному стані. Аж поки команда ентузіастів не відреставрувала його для павільйону Румунії на Венеціанській архітектурній бієнале 2023 року. Над реставрацією тоді працювали представники «Retromobil Club Romania», які проводили всі роботи згідно з оригінальними кресленнями, залишеними винахідником.
Вшановуючи Аурел Персу у 2010 році Romfilatelia ввела в обіг марку із зображенням автомобіля «Persu» та портретом його винахідника.