Лікар і мікробіолог Іон Кантакузіно народився 25 листопада 1863 року в Бухаресті. Саме він є засновником румунської школи імунології та експериментальної патології. Свого часу Кантакузіно навчався в Парижі на трьох факультетах. Він вивчав природничі науки, філософію та медицину. Він здобув блискучу освіту, після чого повернувся на Батьківщину, у Румунію в 1907 році. Іон Кантакузіно заклав основи системи громадського здоров’я, використавши модель західних країн. Деякі з принципів, організації та функціонування, запроваджених Кантакузіно все ще можна знайти в законодавстві країни. Про життя і роботу професора університету та члена Румунської академії наук читайте на ibucharest.com.
Початок наукової кар’єри
Його батько був юристом, працював міністром в уряді Румунії під керівництвом Александру Іона Кузи. Мати вченого, Марія Кантакузіно, у дівочості Маврош, відігравала помітну роль у бухарестському суспільстві кінця ХІХ століття. Вона була дочкою генерала Мавроша, який, свого часу, не побоявся організувати не популярний карантин, щоб зупинити епідемії чуми та холери. Мати професора Кантакузіно, жінка надзвичайного розуму й енергії, наділена обраною культурою, відчувала безмежну прихильність до свого єдиного сина й хотіла дати йому найкращу освіту. Вона хотіла, щоб завдячуючи бездоганній освіті, син міг повною мірою розпорядитися тими винятковими якостями, якими був наділений, які вона в ньому бачила як любляча мама.
Іон Кантакузіно розпочав навчання в ліцеї Луї-ле-Гранд у Парижі. Після його закінчення здобув вищу освіту, закінчивши факультет природничих наук, разом із факультетом медицини в Паризькому університеті. Кар’єру розпочав, працюючи в кількох лікарнях Парижа. У 1894 році Іон Кантакузіно здобув докторський ступінь, захистивши дисертацію. Дисертація, яку він захищав була присвячена захисту від холери, вона називалась: «Дослідження способу знищення холеричного вібріона в організмі». Після закінчення навчання доктор працює в Інституті Пастера в Парижі асистентом Іллі Мечнікова в галузі імунних механізмів організму.
Повернення на Батьківщину
У 1901 році відбулося повернення на Батьківщину в Бухарест. Тут він був призначений професором експериментальної медицини на медичному факультеті місцевого вишу. Своєю роботою та відкриттями він справив неабияке враження на ціле покоління місцевих науковців. Слід зауважити, що його відкриття знайшли застосування і допомогли при лікуванні таких страшних, на той час, хвороб, як холера, епідемічний висипний тиф, туберкульоз, скарлатина тощо.
Іон Кантакузіно провів багату дослідницьку діяльність із питань холерного вібріона та протихолерної вакцинації, активної імунізації проти дизентерії та черевного тифу, етіології та патології скарлатини. Починаючи з 1896 року, він публікує роботи про фагоцитарні системи та функції у тваринному світі. А ще про роль електрофізіологічних явищ в імунних механізмах. Ґрунтуючись на своїх дослідженнях холерного вібріона, Кантакузіно розробив метод протихолерної вакцинації, який отримав його ім’я і називається — метод Кантакузіно. До слова, цей метод, досі використовується в країнах, де все ще трапляються випадки холери. Саме Іон Кантакузіно винайшов поняття контактного імунітету.
Перша світова війна
Завдяки Іону Кантакузіно Румунія в 1926 році запровадила вакцину БЦЖ («Bacillus Calmette-Guérin»), яка містить мікроби з ослабленою вірулентністю, для профілактичного щеплення новонароджених проти туберкульозу. Першою таку вакцинацію запровадила Франція. Навздогін до своєї наукової активності Іон Кантакузіно проявив себе як чудовий організатор протиепідемічних кампаній. Учений продемонстрував цей свій талант у боротьбі з епідемією екзантемного тифу та холери під час Першої світової війни. А в 1928 році отримав звання бригадного генерал-лікаря, за координацію дій проти цих хвороб під час війни.
Також широко відома його діяльність під час Другої Балканської війни. Іон Кантакузіно брав участь у захисті румунської армії та цивільного населення, ліквідовуючи спалахи холери.
А те, що вчений, починаючі з 1925 року був дійсним членом Румунської академії наук, членом Комітету гігієни Ліги Націй, товариства біології, товариства екзотичної патології та Паризької академії наук, лише підтверджує його професійну активність. Деякі європейські виші присвоїли йому звання доктора honoris causa. Це університети Ліона (1922), Брюсселя (1924), Монпельє (1930), Афін (1932) і Бордо (1934).
У 1921 році Іон Кантакузіно заснував Інститут сироваток і вакцин, який сьогодні має його ім’я. Завдяки цій дії в Румунії розпочалося виробництво препаратів із профілактичною роллю проти хвороб, які мають серйозний вплив на здоров’я. У 1933 році Кантакузіно був висунутий на здобуття Нобелівської премії за роботу «Внесок у вивчення імунітету безхребетних і контактного імунітету». На знак поваги Всесвітня організація охорони здоров’я виставила у своїй штаб-квартирі в Женеві бюст Кантакузіно разом із 10 видатними медичними особистостями всього світу.